«Я повертався додому велосипедом. Щойно ступивши на поріг – почався обстріл. Коли все вщухло, і я вийшов надвір, то побачив на тій дорозі величезну вирву. Якби я тоді затримався на пару хвилин – мене б не було в живих», - згадує шокуючий випадок Євген Сьомочкін. Після того, що сталося, молодик ще пожив деякий час у бомбосховищі і, побачивши, що з кожним днем ситуація стає все гіршою і гіршою, вирішив їхати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: