«Я стояла у деканаті, дивилася на техніку, документи. Не знала, де буде безпечніше. У приміщенні чи машині. Побоялася забрати, щоби не втратити. Здавалося, що в університеті буде безпечніше. Пряме влучення в деканат. Залишився тільки попіл. Неможливо дізнатися про кабінети, лабораторії. Лише відкрили сучасну цифрову лабораторію. Особиста втрата, особистий біль та трагедія. Це моя справа. Твій колектив вклав у це силу та душу. ВНЗ практично зруйнований. Боляче від того, що зруйновано найважливіше – людський потенціал. Втратили студентів, аспірантів, викладачів. Вони загинули», — згадує проректор Приазовського державного технічного університету.