Місяць я прожила в Лисичанську під обстрілами. Сиділа у підвалі без води, світла й газу. Магазини і аптеки не працювали. Мені було дуже страшно, але я не могла залишити рідний будинок. Я до останнього не вірила в те, що відбувається. Сподівалась, що все закінчиться за декілька тижнів.

Я була шокована, коли на сусідню вулицю прилетів снаряд. Тоді маленькі діти отримали поранення. Це був жах! Ніколи цього не забуду. 

Я виїхала в Одесу до сина. Не думала, що затримаюсь тут надовго. Зараз сподіваюсь лише на закінчення війни. У майбутньому хотіла б повернутись додому.