Грищук Дарія,

Міський юридичний ліцей Наукового спрямування при університеті Митної справи та фінансів Дніпропетровської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Довга Світлана Василівна

Моя Україна майбутнього

У темні часи ми, як ніхто інші, сподіваємося і робимо все для нашого щасливого майбутнього. Наша надія приведе нас туди, де весна. Наша майбутність настане тоді, коли скінчиться війна. І настане мир і тихі ночі, і з очей кровавих, що сповнені злоби та відчаю нелюдського, пролиються прозорі сльози, проте вже не від горя, а від радості палкої. Настане мир, вернеться додому близька серцю вашому людина. І мова тут не тільки про мати й сина, повернуться наші діти України, що для кожною є кров’ю рідною. Загиблих вже не повернути, загиблих ніхто й ніколи не забуде. На руїнах страшних буде збудована історія нова, стануть цеглини уцілілі фундаментом тривким сповна.

Для мене мир означає, що кошмар наяву я стану бачити тільки у снах, бо ніхто й ніколи не забуде цей жах. Мир для мене означає мільйони врятованих життів і голосить про це мільйони посмішок правдивих. Люди часто жаліються та скиглять: «Стара квартира й одяг давній, зачерствілі булки на вікні й цукерки не смачні», а у самих смаколик в роті, та все ж незадоволені вони. Як війна пришла, то навчила кожну крихту цінувати, радіти тому, чому б і не радів.

Ніхто не дякував за мир, ніхто цьому не радів, ніхто його не цінував. Саме тому мир для мене є синонімом до слова вдячність, щастя та безцінність, і про це не кажуть у книжках.

В Україні, яка в котре охрещена кров’ю, розквітне тепла весна. Це свідчить, що ера настала нова. Будуть квітнути вигорілі поля, зростатиме пшениця золота. Знову защебече соловейко у гаю, знову буде чутно його спів. Про що ж співатиме наш друг? Мабуть, про щастя окривавлене мелодія його розповість.

Одні люди будуть орати поле, інші – будувати хмарочоси.

Будуть йти діти спокійно до школи, не вивчаючи уроки у бомбосховищі. Кожен зможе прогулятися вулицею під небом нічним й не боятися де, щось і куди прилетить. Кожен доспить недоспані ночі, вже без страху ти закриєш свої очі.

Кожен зробить дім наш ще кращим, кожен прикладе зусилля й праця буде сумлінна.

Як закінчиться війна, напевно, буду проживати спокійно своє безтурботне життя. Зустріну друзів, що за кордоном. Побачу родичів, які проживають за горизонтом. Україною почну подорожувати я, здійсниться дитяча мрія моя. У Ворокомле до бабусі й дідуся завітаю, у полі з роботою допоможу їм я. Одягну я дукати, коралі й вінок, щоб полем широким прогулятися з парубком. Як подорож закінчиться – повернуся до дому, розкажу матері про пригоди чудові. І ще й не один вечір ми так поговорим у затишку, теплоті та у любові.