«На сусідню вулицю прилетіло три снаряди. Навіть зараз мороз по шкірі йде»

Жителька Авдіївки дякує долі за те, що снаряди не зачепили рідний будинок. Олександра Павлівна разом із донькою, зятем та двома онуками ховалась під час бомбардувань у підвалі, а їжу родина готувала на багатті.

Нормальне життя раніше було, спокійне і не нервове, з ріднею спілкувалися. У мене є родичі. На тому боці живе молодший брат, то вони що вихідні приїжджали в гості, як до батьківського дому. А зараз уже два роки не бачимося. Чоловік кілька років тому помер, дочка в мене, зять і два онуки.

Пам'ятаю, першого дня війни над містом літак літав, а потім снаряди падали. Із цього і почалося, так і тривало. Наш будинок не постраждав. Як то кажуть, Бог милував. Тільки уламки долітали.

А одного разу під час обстрілу на сусідню вулицю прилетіло три снаряди. Я якраз у літній кухні була, яка ближче до тієї вулиці розташована. Так усе затремтіло: вікна, двері. Так страшно було, що розповідаю, і навіть зараз мороз по шкірі йде.

У 2015 році жили без газу та світла, на багатті їсти готували, а вечорами свічки запалювали. Донька чотири роки без роботи просиділа, мешкали тільки на мою пенсію, а це вже три роки працює.

Нині гірше стало. Раніше збиралися, свята відзначали, весело було. До Донецька виїжджали в культурний центр, у нас тут один палац культури і все. А зараз нічого немає. І про безпеку говорити не доводиться, неспокійно жити.