До мого села дуже швидко дійшла війна. Літали ракети, чутно було вибухи. На сьомий день війни мій старший син пішов добровольцем. Я була шокована й перелякана. 

Обстріли у селі були дуже сильними. Ховатись мені було ніде, тож я постійно перебувала вдома. Після того як у будинку вилетіли вікна, я з чоловіком виїхала з евакуацією. Були на Тернопільщині у рідні. Нас добре прийняли.

Люди з сел нам несли все, що у них було, бо я тікала в тому, в чому була. 

Зараз ми з чоловіком повернулись додому. Відновити будинок нам допомогли фонди. Також зараз видають гуманітарну допомогу. Морально мені дуже важко. Моя матуся хворіє. Тяжко, дуже тяжко. Сподіваюсь лише на закінчення війни. Чекаю на перемогу, щоб наші діти повернулись додому цілими.