"На щиті повертаються найкращі"

Юсіна Тетяна
ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», II курс група №23, Черкаська область, м. Золотоноша
Викладач, що надихнув на написання есе: Сусло Віра Георгіївна

Війна. Моя історія

Війна … Таке маленьке слово, а скільки смутку, горя несе воно в собі. Війна – це зруйновані міста і села, це сльози матерів, дружин, дітей. Нелегкий шлях до незалежності пройшов український народ. Скільки пролито крові! Скільки страждань і поневірянь зазнали люди. Війна за існування української мови, війна за територію, війна за незалежність. Все це відчула на собі моя рідна ненька – Україна.

І ось переможна мить. Здійснилася мрія багатьох українців. Ми – незалежні. Україна стала незалежною країною. Починається новий етап у розвитку держави. Маємо свої національні символи: герб, прапор, гімн. Маємо свою грошову валюту: гривню. Українці починають розвиток незалежної своєї країни. Що ще потрібно для щастя?! Здається, нічого. Навчайся, працюй, розвивайся, принось користь країні. Але недовго існувало це щастя. У мирне життя українців увірвалася війна.

На захист рідної землі стають справжні патріоти: черги до військкоматів, створюються добровільні батальйони. Вся увага прикута до новин, новин із фронту. Але вони невтішні. Ворог обстрілює міста і села, вбиває мирних людей, серед яких і діти. Буча…Ірпінь…Гостомель…Жахливі картини сьогодення. Стерто з лиця землі прекрасні міста. Але ми, українці, нездоланні. У наших жилах тече кров наших пращурів, борців за справедливість. У моєму рідному місті багато патріотів добровільно пішли захищати Батьківщину. З часом відголоски війни дійшли і до нас. У місті частіше можна зустріти жінок з сумом в очах, у чорних хустинах. Це наслідки війни. На щиті повертаються найкращі, найвідданіші, най…, най...,най... Серце обливається кров’ю. Не хочеться в це вірити. Але це правда, гірка правда. Вдома тільки й розмов, що про знайомих, які знаходяться на передовій. І ось знову бачу сум в очах мами. Чому? З її слів дізнаюся страшну новину: повернувся на щиті сусід. Не можу повірити в це. Адже зовсім недавно він розмовляв зі мною, запитував, як у мене справи і які плани на майбутнє. І ось його вже немає. Щоб якось відволіктися, я вирішую прогулятися містом.На захист рідної землі стають справжні патріоти: черги до військкоматів, створюються добровільні батальйони. Вся увага прикута до новин, новин із фронту. Але вони невтішні. Ворог обстрілює міста і села, вбиває мирних людей, серед яких і діти. Буча…Ірпінь…Гостомель…Жахливі картини сьогодення. Стерто з лиця землі прекрасні міста. Але ми, українці, нездоланні. У наших жилах тече кров наших пращурів, борців за справедливість. У моєму рідному місті багато патріотів добровільно пішли захищати Батьківщину. З часом відголоски війни дійшли і до нас. У місті частіше можна зустріти жінок з сумом в очах, у чорних хустинах. Це наслідки війни. На щиті повертаються найкращі, найвідданіші, най…, най...,най... Серце обливається кров’ю. Не хочеться в це вірити. Але це правда, гірка правда. Вдома тільки й розмов, що про знайомих, які знаходяться на передовій. І ось знову бачу сум в очах мами. Чому? З її слів дізнаюся страшну новину: повернувся на щиті сусід. Не можу повірити в це. Адже зовсім недавно він розмовляв зі мною, запитував, як у мене справи і які плани на майбутнє. І ось його вже немає. Щоб якось відволіктися, я вирішую прогулятися містом.

Дивлюсь на портрети захисників, а душа, наче зранена птаха, тріпоче крилами болю, смутку. У думках звучать слова: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» Урочі слова великого Кобзаря, який з глибини віків спостерігає за нашою розтерзаною ненькою- Україною. І сьогодні, як ніколи, актуальні пророцтва Тараса Шевченка, як ніколи, в жилах українців оживає козацька кров, козацький дух, патріотизм, любов до рідної України.

Мільйони громадян відчувають себе одним народом із правом бути вільними, правом обирати своє майбутнє, почуттям власної гідності і правом жити у власній державі. Нелегкий шлях треба пройти українцям, як на полі бою, так і в тилу. Він у окопах під кулями, у подвигах захисників Батьківщини у життях, покладених на вівтар нашої незалежності, у допомозі добровільним батальйонам і нашій армії. Та ми віримо, що наша держава буде вільною, незалежною, « і на оновленій землі врага не буде, супостата…»

Думки летять, а погляд знову зупиняється на портретах славних земляків, чиї імена назавжди вписані в історію нашого народу.