Володимир пече хліб за старовинними рецептами у печі на дровах - і перетворив цю справу на свою місію. Ще до війни він опанував ремесло, а з перших її днів забезпечував хлібом піврайону: до 350 буханок на день розвозив по селах, у госпіталі та воєнкомати. Для нього хліб - це не лише їжа, а символ життя, культурна традиція й справа всього життя. Частину доходу він разом із донькою спрямовує на підтримку ЗСУ, розширює виробництво й досліджує нові рецепти. Його хліб знають і цінують у всій окрузі, а він продовжує робити все, щоб перемога України стала ближчою.