Я з села Воскресенка Пологівського району, а чоловік із Пологів. Ми одружилися у вересні. Жили то в моїх батьків, то в його. Свого будинку поки що не маємо.

24 лютого ми були у родичів у Запоріжжі. Наступного дня поїхали в село. Думали, що там безпечніше. Я була вагітна. 28 лютого ми з’їздили в Запоріжжя на ультразвукову діагностику, потім повернулися в Пологи. Другого березня центральною вулицею проїхала колона російської техніки. З того дня зникло світло і вода.

Третього березня почалися обстріли. Цілий місяць було страшно виходити з дому. Потім окупанти попередили, що пересуватися по вулицях можна тільки з білими пов’язками на руках, інакше – розстріл.

Ми привозили продукти із Запоріжжя. У батьків були деякі запаси. Поки було світло, пекли хліб. А коли його вимкнули – смажили коржики на сковорідці. З ліків було тільки те, що залишалося в домашній аптечці. Зараз в аптеках продають російські препарати, але люди кажуть, що вони не допомагають.

Двадцятого квітня ми виїхали в Запоріжжя, а батьки залишилися в окупації. Ми орендуємо житло. Нам пощастило з власницею квартири. Вона бере з нас плату лише за комунальні послуги. Якщо буде дуже страшно, поїдемо на захід України, а за кордон не збираємося.

Половину російських блокпостів ми проїхали нормально, а далі окупанти чіплялися з різними питаннями. Запитували, чи не снайпер я, бо побачили шрам на обличчі й на коліні. Чоловіка питали, чому не воює. Ще цікавилися, чому в нас немає вищої освіти.

Коли на мене направляли зброю, я нервувала й не могла вимовити ні слова, а вони тиснули: «Ви що, не можете відповісти?»

До війни я працювала у крамниці Аврора. У Запоріжжі також влаштувалася у магазин цієї мережі. Пропрацювала чотири місяці, а потім довелося звільнитися.

Я дуже сумую за батьками. Деякий час після переїзду була в депресії. Потім влаштувалася на роботу – люди відволікали. А зараз намагаюся тримати себе в руках. Налаштовую себе на те, що колись буде краще. Сподіваюся, що війна закінчиться найближчим часом.

Я дуже хочу дітей. На початку війни у мене зірвалася вагітність. Мрію про повноцінну сім’ю, про власний будинок. Хочеться жити благополучно у вільній Україні.