Історію подано мовою оригіналу

Мені 74 роки. Я живу вже 20 років без чоловіка, є діти, онуки. Город саджаю. Ми живемо в своїй хаті, то дрова є, вугілля купляю. Газу у нас немає.

В перший день війни дуже було мені гірко і прикро. Я це на все життя запам’ятала.

Діти, онуки і всі люди опинилися в такій тяжкій ситуації. Я вже стара, а шкода малих дітей, онуків.

Я ніде не виїжджала. Важко, але потрібно якось жити. Кожен день плачу, а що зробиш? Хочеться, щоб мир був.