Я живу в Слов’янську. Бігти під час обстрілів в підвал немає сил через вік. Мої діти роз’їхались, хто куди. Виживати мені тяжко. Пенсія маленька. Я намагаюсь триматись морально, в цілому я загартована, бо багато бачила у своєму житті.

Приємно вражає, що люди підтримують один одного, це дуже важливо зараз. Завжди питаємо один в одного, чи всього вистачає, чи є продукти.

Я сподіваюсь, що доживу до миру. Хочу, щоб всі були живі і здорові та повернулись до рідних міст. Тиша нам всім зараз дуже потрібна.