Коли почалися бойові дії, ми були вдома, мирно спали з дітьми та собаками. Прокинувшись від вибухів, швидко зрозуміли, що найголовніше в цій ситуації – знайти безпечне для всіх місце. 

Мені вдалося відправити батьків та дітей за кордон, сама ж залишилась в Україні. Тим не менш, через війну я втратила роботу. Зараз шукаю нову, за професією я бухгалтер.

Досі не можу забути, як наші люди, українці, допомагали один одному у найскрутніші дні весни та літа. Я просила допомогти одній родині з Донецька. На моє прохання відгукнулась така кількість людей, що я навіть не могла собі уявити.

Від того страшного періоду життя у мене на пам’ять залишилась гільза від снаряда калібра 122 мм, яку я знайшла на дачі.