Вагітна Оксана з двома дітьми і чоловіком виїхала зі Слов’янська у Миколаївську область. У Вознесенську, де зараз мешкає сім’я, безпечніше, але складно у побутовому плані, зокрема - через відсутність роботи. 

До війни ми мешкали в місті Слов'янськ Донецької області. Ми з чоловіком працювали, діти ходили до школи й на гуртки. Та найголовніше те, що ми чекали на появу нашого третього янголятка.

Коли почалася війна, чоловік був на роботі, а я з дітьми вдома. О пів на шосту пролунав дзвінок від бабусі чоловіка, і від неї я дізналася, що почалася війна.

Через пів години пролунали страшні вибухи, було дуже боязко.

Ненадовго ми поїхали до батьків чоловіка у Дніпро, потім все-таки повернулись додому, ходили на роботу. Але з кожним днем ставало все гучніше, тому прийняли рішення виїжджати. Ми переселилися до міста Вознесенськ Миколаївської області. Чоловік нас привіз і повернувся працювати волонтером. Я дуже хвилювалася, до того ж була вагітна.

На новому місці дуже важко. Я в декреті, чоловік ходить на підробітки, уроки проходять онлайн, а комп'ютера немає. Дуже тяжко, хочемо додому.