Я жила в Амвросіївці, я зараз тут живу. Донька жила в Донецьку і поїхала, як війна почалася. У Донецьку дуже сильно все обстрілювали. Та й у нас також добре стріляли.

Як війна у нас почалася, так ми у підвалах ховалися, бо дуже стріляли. Неподалік нас пам'ятник Саур-Могила, там теж снаряди летіли, але нас пронесло. Ні будинок, ні квартира не постраждали.

Я виїжджала до сестри, бо у мене на нервовому ґрунті лопнув апендицит, зробили операцію. Я поїхала до сестри на Полтавщину і пробула там три місяці. Потім повернулася, коли в нас трохи стихло.

Нині нормально живемо, але все одно нас обстрілюють. Страх лишився. Десь починають стріляти – починаєш боятися всього.