Як і багато інших, Людмила Валуєва переживала важкі часи з початку вторгнення: втрата  роботи, тривога за близьких і невизначеність майбутнього. Але рук не опускала — вирішила діяти. Долучилася до волонтерського осередку. Хоча її професії (продавчиня та слюсар) були далекі від шиття, Людмила швидко опанувала нові навички. Вона стала частиною великої родини волонтерів у Святошинському районі Києва. Команда для неї — друга сім'я, де панує дух єдності та підтримки. Щодня, попри повітряні тривоги та страхи, Людмила та її колеги працюють. Бо знають, як їхня праця важлива для хлопців на фронті.