Любимівку окупували на початку березня. Це місце багато значить для Юлії, тут вона зростала, працювала, з чоловіком виховувала двох синів. Все змінилося, коли у село заїхала ворожа техніка. З приходом загарбників село регулярно обстрілювали, сім'я ховалася в підвалі. Не стало світла, води, зв'язку, люди втрачали рахунок часу, але не втрачали надію, свою евакуацію сім'я Юлії відкладала до останнього. Після того, як вибухи почалися поблизу погребу – виносити це стало неможливо, вирішили їхати. Дорога з постійним обстрілом і блокпостами давалася нелегко, але сім'я змогла вибратися.

“На наш будинок було направлено дуло танка”