У перші дні повномасштабного вторгнення Наталія Онішник з сином не виїхала з Маріуполя. Бо не могла залишити маму та брата з сестрою – у них з дитинства інвалідність. Вивезти під обстрілами дітей з ДЦП та ще й коли не маєш своєї машини було майже нереально. Тож Наталія зі своїм сином, мамою, сестрою та братом намагалися вижити під суцільними обстрілами.
Одного разу «прилетіло» в їхній будинок. На них просто впав дах. Дивом усі вижили. Наталія самотужки витягувала з-під завалу сестру та лежачого брата. Вивезли родину волонтери. Сімʼя оселилася у Дніпрі. Самі на те не сподіваючись, отримали прихисток у Міському соціальному гуртожитку, який відкрився на базі центру «Я - Маріуполь»…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.