У Вугледарі я сидів під обстрілами пів року. Не було світла, тепла та газу. Найбільше мене шокувало, коли на моїх очах загинули люди. Коли в моєму будинку вилетіли вікна та двері, я вирішив виїжджати. Дорога була складною, але я зміг евакуюватись. Їхав на власному авто. Зараз я живу у Першотравенську. Мої рідні - хто де. Доля всіх порозкидала. Я мрію лише про повернення додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: