Я студент, вчуся в Мелітопольському університеті. Був три місяці під окупацією. Російська окупація – це найстрашніше. Допомагали мені тільки в університеті, більше ніхто не допомагав. Потім все нормалізувалося, агресори почали постачати кримську продукцію, ціни були дуже великі. А грошей - она стипендія. 

Батьки виїхали в Запоріжжя, і я вибрався. Американська компанія допомогла - вивезла до Запоріжжя. Люди зібралися, і ми поїхали. 

Росіяни дивились паспорти, перевіряли, хто служив, перевіряли осіб чоловічої статі. Було страшно виїжджати. Ми вже думали, що не випустять, але, слава Богу, випустили.

Поки я шукаю роботу. До війни працював на заводі в Мелітополі на токарних станках. 

Хотілося б, щоб швидше війна закінчилась. Дуже хочеться повернутися додому. Вірю в Збройні Сили і нашу перемогу. 

Після перемоги буду працювати, будувати свою сім’ю.