Я пенсіонерка, сиджу в холодній хаті, дрів немає. Грію воду і вкладаюсь спати. На хаті дах пошкоджений, вікна зачепило, розбило.
Ну, все підняли своїми силами, без чийсь помочі. Коли Лимани бомбили, то в нас дуже було чуть, і зараз чуть все.
Я дуже боюсь, особливо коли вночі спимо. Переживаємо. Ховаємося між стінами.
Ми тут із старшим сином. У нас родичів немає. Нікуди не виїжджали, сидимо в своїй хаті. Получали допомогу від Фонду Ріната Ахметова, дякуємо йому.
Стало набагато гірше жити. І ніхто не знає, коли вже та війна закінчиться.
