Травіна Вікторія, учениця 10 класу Миколаївського ліцею №28 Миколаївської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ткаченко Марія Володимирівна

Війна. Моя історія

Був звичайний вечір четверга: мати прасувала сорочку, батько вечеряв,а я сиділа за підготовкою до контрольної роботи з зарубіжної літератури. Лягаючи спати, я думала про те, в чому підти до школи. Але о п’ятій ранку жахливі вибухи пробудили усю Україну.

Стоячи біля вікна, я вже розуміла, що почалось щось надзвичайно страшне. Таким був початок полномасштабного вторгнення.

Я відчувала страх, проте знала, що готова до оборони і допомоги. Паніка- головна зброя, що вибила усіх тоді із колії. В перший день ми також побачили величезне зарево і почули гучну сирену.

На другий день я втратила друга, який рятував сім’ю від обстрілу. Люди вмирали від поранень кожен день. На мою думку, в історії повинно бути безліч згадок про невинних загиблих.

Всі ці дні – страшні спогади, жахлива і кривава історія, яку нажаль ми не в змозі переписати. Історія нашого народу це люди, що її створюють. І наразі цих людей намагаються знищити.

З початку війни і до сьогоднішньго дня змінилось абсолютно усе: навчання, розваги, відочинок, цінності, переконання, оточення.

Мій спосіб життя підлаштований під обстріли і тривогу. А мої думки лиш про те, як наші воїни зроблять Україну повністю вільною і ми одержимо перемогу над суцільним злом та несправедливістю.