24 лютого я був вдома, про початок війни мені повідомив напарник телефоном. Мене шокували масовані ракетні обстріли та гибель мирного населення. Особливо я не можу уявити, як можна вбивати дітей. Мене вразило, як люди допомагають один одному. На початку я не спав ночами на нервовому фоні, але згодом стало легше, звик.
Я записався в тероборону 25 лютого, захищав місто. Потім я пішов працювати до поліції. На цьому ґрунті ми розлучились з дружиною.
Я сподіваюсь на мирне майбутнє, де наша країна буде незалежною та розвинутою.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.