Третього березня до нас у село зайшли росіяни. Ми боялися ходити по вулиці: всюди були їхні машини, танки, гармати. Вимикали світло вночі, щоб до нас не зайшли. Без документів по вулиці ходити було не можна.
У квітні ми виїхали до Запоріжжя, а діти залишилися там. Зв’язку з ними немає, їхня доля мені невідома.
Коли їхали, на блокпостах перевіряли усе, примушували виходити з машини.
Моя онука мріє стати лікарем, хочу, щоб її мрія здійснилася. Сподіваюся, все скінчиться добре.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.