Того ранку я була вдома, і нас розбудив свист ракет, які летіли над нашим містом. А потім побачили новини і пости в інтернеті.

Продукти були закуплені до окупації, вода була в басейнах. Що вдалося назбирати до окупації, з того і жили. Ставлення росіян було різне. Бувало дуже жорстоке, а бувало й нормальне.

Найважче було виїхати з дому, тому що моє місто потрапило в окупацію. Ми виїжджали на своєму автомобілі. Дуже багато було блокпостів, окупанти нас дуже ретельно перевіряли. Всякі питання ставили. Складно було, але ми виїхали.

Ми спочатку не хотіли залишати дім, але там було вже неможливо жити. Постійні обстріли, ні води, ні світла – нічого не було.

Ми просто виїжджали, аби кудись виїхати. Зараз орендуємо квартиру, я вже закінчила навчання. Батьки залишилися на окупованій території, виїхали тільки я і сестра з моїм хлопцем. Зараз зв'язок із батьками є, але дуже поганий. Ми рідко спілкуємося. Наразі там усе так, як і раніше. Нічого не змінилося: ні води, ні світла. Продукти завозять з Херсону, дуже дорого все. Люди закупають газ у балонах у Херсоні і на газових плитках готують їжу.

Я вірю в наші Збройні сили. Вірю, що ми вистоїмо, переможемо, і все буде добре.