У Любові Василівни звичайний спосіб життя: вона працює діти навчаються. Все затьмарює лише війна, яка не закінчується вже сім років, і близькість міста до лінії вогню. Жінка зазначає, що місцеві мешканці не змогли б вижити без гуманітарної допомоги.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: