У Любові Василівни звичайний спосіб життя: вона працює діти навчаються. Все затьмарює лише війна, яка не закінчується вже сім років, і близькість міста до лінії вогню. Жінка зазначає, що місцеві мешканці не змогли б вижити без гуманітарної допомоги.