Краснокутська Уляна
ЗПО "Міський палац дитячої та юнацької творчості" Запорізької міської ради
Викладач, що надихнув на написання есе: Печерська Іляна Михайлівна

Моя Україна майбутнього

В майбутньому я бачу мирну, чисту, туристично привабливу Україну. Затишні міста та селища, де співіснують історичне минуле та сучасність. Охайні вулиці та парки, де приємно гуляти, де є безліч цікавих локацій для гарних фото, рилс та сториз. Тут живуть щасливі люди, що дихають вільно, насолоджуються життям та роблять свій спільний дім якомога кращим. Тут панує Мир. А Мир для мене – це безліч нових можливостей, подорожі, возз’єднання родин. Це розвиток туризму, мистецтва та освіти, а також увага до проблем, які за війни відійшли на другий план. Наприклад, проблем екології та сміття, які особисто мене дуже непокоять.

Я живу в місті Запоріжжі, де багато заводів, небо над якими не завжди блакитне. Воно сіре, задимлене, зіпсоване викидами. Заводи – це добре, але є речі важливіші за все. Це здоров’я людей та природи. У майбутній Україні це будуть розуміти та поважати всі! Я вважаю: українці, що пройшли загартування війною, мають більш свідомо ставитися до середовища, де живуть. Українці просто не мають права поводитися, як свині! Бо це наша земля і наш дім. Гадаю, ніякі штрафи не виховають людину. А ось розуміння власної відповідальності та гідності, – так!

Я мрію, щоб про красу та чарівність України дізналося якомога більше людей в світі. В нашій країні так багато дивовижних місць, історичних пам’яток та цікавинок.

Наприклад, в моєму рідному Запоріжжі є унікальний заповідник Хортиця з легендарною козацькою Січчю, прадавнім капищем та кінним театром. Дім, де мешкає моя родина, знаходиться біля ще однієї дивовижі – славнозвісного запорозького дубу, якому вже понад-понад 700 років. В нашому місті дуже багато цікавих туристичних маршрутів, архітектурних пам’яток. Тому, на мою думку, воно заслуговує бути одним з головних туристичних центрів України.

Я навчаюся в восьмому класі, тому тема шкільної освіти для мене дуже близька. На мій погляд, через те, шо шкільне навантаження велике, часу на творчість та хобі залишається дуже мало. Тому у школярів замало мотивації, проте забагато домашніх завдань. Мої однолітки швидко втрачають цікавість до навчання, бо намагаються вчити все підряд через силу, щодня отримують купу інформації, яку просто не можуть «переварити».

Вважаю, шкільне навчання вже з восьмого класу середньої школи повинно бути більш профорієнтованим. Якщо людина зрозуміє, що саме їй цікаво, то навчання стане більш вмотивованим і корисним. Ось, приклад з власного досвіду. Я люблю різні мови, літературу та мистецтво, тому в цьому році, окрім звичайної школи, вирішила вступити ще й в англійську онлайн-школу, де ми вчимо багато цікавих предметів. А також я займаюся в міжнародній школі, де вивчаю бізнес-курс.

А ще щасливе майбутнє України для мене пов’язане з гарними книжками, взагалі модою на читання серед молоді. Я обожнюю читати, бо це відкриває для мене нові світи та можливості. Кожна прочитана книжка – ніби прожите життя.

Для мене книга, насправді, найкращий подарунок. Моя особиста домашня бібліотека – це дивовижний скарб, що робить мене щасливою, немов казкового дракона – володаря чарівної скарбниці. Тому я мрію про те, щоб українці якомога більше читали.

Тож, додам, мрію не тільки про охайні парки та вулиці, де приємно гуляти, а про культурні парки та вулиці з кав’ярнями – книгарнями, маленькими затишними куточками для фанів – книголюбів. Щоб для людини, яка любить читати, всюди були створені умови. А наші бібліотеки ставали більш сучасними та цікавими для молоді. Бо чим більше українці будуть читати, тим більш обізнаними та креативними вони стануть. А це дуже допоможе змінити країну на краще.

І наостанок, ще одна мрія: коли війна закінчиться, я буду багато подорожувати та напишу власну книжку про мирну, вільну, квітучу Україну.