Із сім`єю проживали в місті Олешки, Херсонської області. Нам дуже рано зателефонували друзі і повідомили, що почалась війна. Ми почали панічно збирати речі, але вже через декілька хвилин почули вибухи - це почався прорив нашими танками блокади Антонівського мосту.

Ми зрозуміли, що в оточенні і дороги для виїзду немає.

Основна проблема це нестача продовольства, відсутність газу, світла та звязку. Пережити довелося і запуски ракет з міста, пошуки їжі в окупованому місті. Потім виїзд через Василівку. Найбільш приголомшив повітряний бій, який спостерігали під час нашого перебування в черзі на виїзд під Василівкою.

Два російські літаки заходили на маневр щоб провести атаку на позиції наших, під час цього один з літаків був влучно підбитий. Ми дуже раділи, але видавати емоції не могли.

В перші ж дні окупації все що можна населення розкупило з магазинів. Оскільки проживали в приватному будинку то спасали запаси і город. Проблемою було знайти мясо для 5 річного сина. Доводилось через все місто їхати до знайомого діда, який вирощував птицю.

Досі памятаю як віз три живі качки в мішку на велосипеді через все місто. Саме цікаве, що ці качки коштували мені 1500 грн.

Евакуйовувались з Олешок власним автомобілем в липні 2022 року. Зараз всією сімєю проживаємо в родичів у селі в Рівненській області. Працював і працюю викладачем Херсонського державного університету. Працювати далі планую, а ось щодо способу заробітку, то працюю над додатковими джерелами.

Досі зберігаю листок із списком автомобілів та пасажирів, які виїжджали у нашій 10ці. Я був у голові колони ведучим.