Дванадцятирічна Софія вмить подорослішала, коли почалася війна. Та попри усі негаразди, бойові дії не відібрали у дівчинки здатність по-дитячому радіти життю.
24 лютого ми були вдома, у Марганці, - збирали речі, щоб виїжджати. Особисто для мене найважчий час настав у липні, коли почали обстрілювати Марганець. Саме тоді у мене народилася маленька сестричка, і нам доводилося ходити до підвалу з малюками.
На початку війни у нас було мало їжі, тому що ми навіть не думали, що буде війна. Ми не панікували і потроху ходили в магазин за продуктами, а коли цей ажіотаж закінчився, батьки купили стільки продуктів, що нам вистачить на три місяці.
Ми живемо з батьками, і ми зрозуміли, що батьків треба цінувати, допомагати: навіть якщо щось станеться, ми завжди будемо поруч.
Радість для мене була, коли народилася моя молодша сестра. Я була дуже рада, незважаючи на бойові дії в країні. Мені було все одно – чи іде війна, чи ні, головне – це сестричка та всі мої рідні.
А дата 24 лютого 2022 року так шокувала мене, що я її ніколи не забуду, бо це зараз мій код-пароль від особистого акаунту на ПК.