Антоніна Василівна згадує мирний щасливий час, коли люди раділи життю, збиралися на свята, спілкувалися один з одним і працювали на своїх городах. Війна змінила нормальний, звичний устрій.

Зруйновані будинки та пусті вулиці. Залишилися в основному літні люди. Жінці страшно, бо доведеться мерзнути взимку через високі комунальні тарифи, які сплатити не під силу. Їй хочеться жити повноцінним життям та зустрітися з родичами.