Ми змушені були виїхати з рідного дому і залишити там все, що наживали багато років. Залишились без житла і в чужому місті. Вимушені пристосовуватись до нового життя , а дітям звикати до нової школи і шукати друзів...Навесні, коли стався авіанальот і почали скидувати бомби, ми ховались з дітьми в підвалі. Ця подія дуже травмувала їх.

Найважчим було пережити атаки ракет і авіабомб, переховуватись з дітьми в підвалі, боятися за їх життя і в думках прощатися з життям...Бачити, як на очах гинуть люди, і ти не в силах нічим допомогти...

Під час війни ми також стикнулись з нестачею медикаментів.