Коли почалась повномасштабна війна, мені не вірилося. В перший день я склала всі військові речі чоловіка, прибрала їх. 

За час війни мене дуже багато чого шокувало. Я навіть не можу сказати, що більше: обстріли, знищення Каховського водосховища чи затоплені люди. Ми зіткнулися з нестачею води, коли підірвали ГЕС.

Приємно  здивувало те, що люди не здаються і допомагають одне одному. 

Вражають волонтерські центри, які допомагають і цивільним, і військовим. Оскільки мій чоловік - військовий, нам стало видно, хто з людей із чого зліплений.

Психологічні труднощі в нас викликають постійні обстріли, неможливість виїхати, постійний контроль дитини. Коли росіяни обстрілювали атомну станцію, ми продумували, куди виїхати. І в цьому теж є складність, бо потрібно постійно прораховувати наперед свої дії, які стосуються порятунку життя, свого і дитини. 

Майбутнє хочу бачити мирним, чесним, без корупції, з урахуванням інтересів людей. Хотілося б мати гарну, квітучу країну, де всі – за одну ідею.