Анатолій із Романова не міг залишатися осторонь, коли почалася війна. Він одразу вирішив допомагати тим, хто цього потребує найбільше – українським військовим. Сів за кермо й почав розвозити допомогу на передову. Їздив на схід, у найгарячіші точки, бував у Бахмуті. Його маршрути завжди були небезпечними – дороги під обстрілами, позиції, куди треба було привезти продукти, спорядження чи медикаменти, часто були на межі можливого. Він потрапляв під ворожий вогонь, але щоразу повертався додому лише для того, щоб знову вирушити в дорогу.