У Покровську пройшло моє життя. З чоловіком були на пенсії, нам на все вистачало. Коли почалась війна, стало небезпечно. Обстріли були масованими.

Ми жили без світла і без води. Їжу готували, як могли. Ночами було особливо страшно. Кожен гучний звук лякав. Діти виїхали, а я залишалась. Чоловіка вивезли на Кіровоградщину, бо йому потрібен був діаліз.

Я виїхала з Покровська тоді, коли стало зрозуміло, що залишатись не можна. З собою нічого не взяла. Вдома все залишилось. 

Дуже хочу, щоб війна закінчилась. Жити вдалині складно. Думала, повернусь, але не вийшло.