Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Вікторія Казакова

«Ми жили одним днем і не знали, чи прокинемося завтра»

переглядів: 609

Мене звуть Віка, і це мій щоденник. Я розповім, як проходило моє життя з 2014-го до 2018 року включно.

З початку 2014 року моє сім'я та близькі навіть не підозрювали, що на дворі реально жахлива подія.

Ми дуже злякалися, навіть хотіли переїхати, але мама заперечувала цей факт, бо в місті залишилися всі близькі та друзі. І ми продовжували слухати, бачити, терпіти те, що відбувається на вулиці.

З 2015 року почалися дуже сильні обстріли в нашому місті, ми навіть не могли спуститися в підвал, бо танки, солдати, військові гармати були прямо перед будинком. Нас навіть не пропускали пройти до бабусі, хоча вона живе метрів за двісті від нас. Це було настільки жахливо. Цей стрес, звичайно ж, псує психіку та нервовий стан людей.

У 2016 році, коли ми були на морі, нам зателефонувала бабуся і сказала, що їх настільки сильно обстрілюють, що просто вилітають усі вікна в будинку. Вона сказала: «Залишайтеся на морі ще днів три, щоб не бачити й не чути, що відбувається». Але нам було дуже неспокійно за своїх близьких, ми поїхали додому того дня, коли вона зателефонувала.

З 2017 року ми почали спокійніше дивитися на всю цю ситуацію. Ми жили одним днем і не знали, чи прокинемося завтра.

Стало звичкою слухати вибухи та дивитися, як за твоїм вікном розриваються міни. Якось звикли до всього цього. Хоча як можна звикнути до такого?

Настав Новий рік, 2018, який ми зустрічали не під бій курантів, а під вибухи.

На дворі в березні стало тихіше. Хоча через день знову далеко було чути бах-бах. Позакривали багато шкіл, вищих закладів, магазинів, якихось будівель.

Цього року я йду до 9 класу, хочеться, звичайно, закінчити школу добре, але це залежить від самих нас.

Хочеться вступити в гарний [навчальний] заклад. Була можливість поїхати до Горлівки, Авдіївки, Донецька, Ясинуватої. Але вся дорога перекрита через непорозуміння людей.

Хочеться, щоб уже 2019 року все налагодилося й усюди в усій Україні був мир, ніхто ні з ким не сварився і всі раділи, що ми живемо в єдиній, рідній Україні.

Донецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій