«Ми жили й не знали, що живемо добре»

Я вдова, жила у квартирі на Заводський [вулиці], але в чотирнадцятому році її розбомбили. Квартира, як і будинок, ремонту не підлягають. Я жила в Кураховому, а з дев’ятнадцятого року – у Мар’їнці. Я переселенка. Пенсія дві двісті, злидні. Хворію, ледве ходжу з двома паличками.

... Я зрозуміла, [що це війна], коли у 2014 році почали бомбити Карлівку. А 11 липня того ж року вже почали бомбити і нас. Тоді ми остаточно повірили, що нам капець.

Із липня по жовтень чотирнадцятого року ми жили в підвалах. Потім я переїхала в Курахове в орендовану квартиру.

Живу зараз із далекими родичами. Мені допомагає волонтер із соціальної служби.

Я отримувала [допомогу від Фонду Ріната Ахметова] раз на два місяці. Це хороший набір, можна було жити. Дай Бог Рінату Ахметову здоров’я, він так багато хорошого зробив і робить.