Мені 35 років. Ми проживали у селі біля Мар’їнки. В мене є чоловік і двоє дітей. Чоловік уже пів року захищає нашу країну.

24 лютого, коли ми прокинулися, у телефоні було багато пропущених дзвінків від брата. І ми дізнались, що почалася війна. З гуманітарною катастрофою не стикались. Переїхали в Київську область, і я відразу пішла працювати.

Мене шокувало незрозуміле ставлення до людей, які покидають свої домівки і приїжджають у чуже місто. Ми ж не з власної волі виїхали зі своїх домівок.

Ми виїжджали на своїй машині. Взяли тільки речі найбільш необхідні. Важко було заправитися. Їхали дуже довго, поки дісталися до заправних станцій.

Певні психологічні проблеми у нас були, але завдяки рідним і близьким я заспокоююсь. Майбутнє бачу мирним. Без війни і вибухів.