Олександр долучився до оборони рідного селища, допомагаючи створювати блокпости, оберігати дороги, які з’єднували Брусилів з іншими населеними пунктами. Згодом Олександр і його друзі перейшли від захисту селища до волонтерства. Їхня допомога стала необхідною на сході, де від руйнувань постраждали Лиман, Ямпіль та інші міста, які стали майже суцільними руїнами. Спілкуючись із військовими, він бачить, що, попри втому, всі зберігають оптимізм. Серед найстрашніших моментів пригадує обстріли касетними боєприпасами, коли залишався під відкритим небом, не маючи куди сховатися. Олександр впевнений, що Україна обов’язково переможе, адже вона сповнена сильних, небайдужих людей, які щиро підтримують один одного.