Мені 63 роки. Коли почалася війна, страшно було. Я боялась і за себе, і за рідних. Жити ж усім хочеться. Світло пропадало, води не було, ми носили воду. Ліки були у нас. Дякуємо.

Я ще трошки вдома працювала, а потім ми поїхали до доньки в Кіровоградську область. Ми з сестрою виїжджали, на їхній машині. Проїжджали блокпости, але добралися нормально. Коли вдома стало легше, я повернулася. Зараз я в Миколаєві. У нас і досі стрес.

Мрію, щоб був мир, щоб усі хлопці повернулися додому живими, і ми були живі та здорові. Хочеться, щоб швидше закінчилася ця клята війна.