Горбатюк Олександра, 9-А клас, Одеська гімназія №120

Вчитель, що надихнув на написання есе: Котій Лариса Володимирівна

"Війна. Моя історія"

Для кожного громадянина України війна має різне значення . Для когось це втрата близьких людей назавжди, для когось переїзд в інше місто або країну, хвилювання за життя рідних та своє, а я хочу розповісти свою історію війни.

Війна в моєму розумінні – це втрата всього. Вона забирає з собою все, що заманеться . Сотні людських життів, дитячі усмішки, гомін та сміх з подвір'я . Страшне слово війна. На передодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну у навчальному закладі проводили урок «Як діяти під час повітряної тривоги» . Ще 23 лютого 2022 року ми з однокласниками казали, що війна ніколи не настане, але не знали, що чекатиме нас завтра.

Четвер , 24 лютого. Прокинувшись о шостій ранку, я почала збиратися до школи, але тато сказав: “ Розпочалася війна …” . Я довго не могла прийти до тями, в голові не вкладалося, як у XXI столітті могла розпочатися війна. Того дня я була не на жарт схвильована, бо хвилювалася за своїх близьких, друзів, знайомих. Пройшло два тижні від початку війни. Я вже трохи звикла до всього, що відбувалося, вже не було такої стурбованості, і думки про те, що мої хвилювання нічого не змінять,— взяли своє.

Цей день наша родина запам’ятала назавжди. У новинах замість “ Добрий ранок, Україно” розповідали про : кількість ворожої техніки на території нашої держави, втрати ворожої артилерії та наших захисників. Того дня, та наступні декілька тижнів в родині була посіяна паніка. Кожен член сім’ї сидів та читав новини. Ми з мамою намагалися відволіктися від усього та почали багато готувати. Минув місяць від початку війни, кожен адаптувався під новий образ життя . Повітряні тривоги, запуски ракет, балістичної зброї, безпілотників та дронів, вже не дуже нас лякали. За декілька місяців повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми з сестрою запам’ятали що робити під час повітряної тривоги, почали ретельно перевіряти інформацію яку писали в телеграм пабліках та стали більш обачними під час прогулянок з друзями .

Життя від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, змінилося на, до та після. Кожного дня о дев’ятій годині ранку, ми всією країною почали вшановувати пам’ять загиблим на фронті. Кожен раз під час повітряної тривоги, не зважаючи на час, погоду, місяць, йшли до сховища, щоб якось зберегти свої життя.

Не зважаючи на спроби ворогів посіяти паніку між мешканцями нашої чудової країни, кожен українець не піддавався маніпуляціям. Багато мешканців країни почали розмовляти нашою солов’їною мовою, кожного разу, коли чуєш, як люди розмовляють українською, аж тепло стає на душі. Багато українських виконавців придумали веселі пісні про наших не дуже дружелюбних сусідів, щоб підняти войовничий дух кожного.

Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, я вирішила переосмислити своє життя. Передивилася свої погляди на здавалося речі, які не є дуже важливими. Раніше я переймалася тільки через себе. Проблеми та хвилювання рідних мене не дуже турбували. З початком війни я зрозуміла, що можу втратити все. Коли людина усвідомлює, що може втратити близьких їй людей, вона починає інакше ставитися до життя. Від початку війни мені вдалося зрозуміти, що рідніше людей, ніж сім’я в мене не було і не буде . Тільки рідним можна розповісти про все що тебе непокоїть, тільки з рідними ти можеш буди собою і ніхто тебе не осудить. За цей час я почала цінувати кожен прожитий день. На прикладі інших людей, які втратили домівку, сім’ю, віру в краще майбутнє, я почала розуміти наскільки потрібно цінувати здавалося б звичайні речі. Війна змінила моє життя назавжди.