Віталій має третю групу інвалідності, але його внутрішня стійкість - поза будь-якими медичними класифікаціями. У перші години повномасштабної війни він разом із мамою спустився в київське метро, яке стало для них тимчасовим укриттям. Шість діб - на бетонній підлозі, серед страху й невідомості. Їли сухарі, пили воду з-під крану – виживали. Та навіть у таких умовах Віталій не втратив головного - віри. У людей. У себе. В Україну.