Я опікун онука 9 років. З 6 березня 2022 року ми з дитиною були під окупацією, разом з нами жили солдати, точніше зеки - 6 осіб. Спалили шкільні підручники, розбирали на очах гранату. Розстріляли наших домашніх тварин. Цей жах тривав два місяці і тільки після другого прильоту, коли знесло дах будинку, вони пішли. А нам з дитиною довелося під обстрілами йти пішки до траси, бо ми жили у лісі. Дитина пережила психологічну травму неодноразово.

У 2021 році померла його мама, моя донька. На фоні стресу погіршився зір, носить складні окуляри. Потребує психологічної підтримки, та спілкування з оточуючими дітьми.      

У нас на очах з дитиною міною розірвало водія лнр у машині з боєприпасами біля нашого будинку. Почалася детонація боєприпасів, в будинку після детонації повиносило вікна та двері. Ми з дитиною вціліли дивом.