Коли почалась війна я і мій чоловік працювали в своєму найкращому місті. В місті Сєвєродонецьк Луганській області на підприємстві з видобутку газу і нафти, (Шебелинкагазвидобування). Дізналися з ранку, але не могли повірити в війну, щей поїхали на працю. По обіді нас всіх розпустили додому.

Ми з дітьми пробули в підвалі 1,5 місяця і те, що відбувалось, все бачили на свої очі. Велика проблема для нас була евакуація. Якби не волонтер, ми б не виїхали. Виїхавши нам допомогали віруючі люди, а не влада. Шокуючих подій було багато, про деякі я не можу розповісти. 

Нестача продуктів була, коли ми були в місті. Всі, хто знаходився в підвалі, зібрали всю їжу і ми готували на кострі, як могли, на всіх.

Наразі ми разом.

Приємно було, коли нам Церква оплатила перший місяць за квартиру. Коли ми були в шоці, вони нам допогали як могли. Чоловіку зробили операцію, він не працює, я підробляю в готелі. Я маю дві освіти, зараз перевчилась на парикмахера, але діло не пішло.

Ми виїхали лише з документами.