24 лютого у мене був вихідний. Ми прокинулися від вибухів. До 31 березня були вдома, поки не прилетіло в наш двір, вилетіли вікна. Ми з дітьми пішли в бомбосховище - прожили там місяць і виїхали.

На початку нам багато чого не вистачало. Потім, коли ми оформили статус ВПО, нам почали видавати гуманітарну допомогу.

Ми втратили все, що наживали роками. Але головне, що в родині всі живі і всі ми поруч. Треба якось жити далі. Є діти, яких треба підтримувати, тому стараємося не піддаватися стресам, бути спокійними.

В майбутньому хотілось би мати своє житло, а не орендовані квартири.