Інна має волонтерську історію ще з 2014-го року. І війна для неї теж триває вже більше десятиріччя. Тому, пропри розгубленість та жах перших днів повномасштабного вторгнення, вона швидко повернулася до знайомої справи – плетіння сіток. Але у зовсім інших масштабах. Адже фронт потребував все більше і більше. Інна не бачить іншого закінчення війни, як перемогою України. Адже хоче, щоб її діти жили під мирним небом.