Олексій зустрів війну у стінах біблійного інституту. Вже наступного дня до них постукали військові, які просили дозволу перечекати ніч перед відправкою на бойові завдання. Їх було багато, і кожен мав рішучість стати на захист України. Олексій і його колеги вирішили допомагати - вони приймали бійців, надавали їм місце для відпочинку, годували та молилися за них. Через кілька місяців вони повернулися, дякували за їжу, за підтримку, але найбільше - за молитви. Олексій продовжує служіння. Його місія - показати, що навіть у найтемніші часи є місце для милосердя, надії та добра.