Перший день війни - це був шок, звісно. Це зовсім незрозуміло, коли лізуть на нашу територію. Тепер уже будемо все відбивати. Хочеться для дітей чогось кращого. 

Ми тут і воду таскали вручну, і без світла сиділи. Але нічого, пересиділи, зараз усе добре. Будемо сподіватися на краще. У нас люди зараз такі, слава Богу, що кожен старається іншому допомогти, підтримати. Люди згуртувалися.

Усі родичі живі, здорові. Це - найголовніше, а інше все додасться. Половина рідні виїхала на захід, у Львів, а половина - тут.

Ми вже навчилися з цим усім справлятися: і з сиренами, і з вибухами. А що вдієш? От виженемо цих паразитів – і буде все добре.

Мрію, щоб війна скоріше закінчилася. Щоб усе відбудовувалося, налагоджувалося. Щоб усе було в нас добре.