Людмила із Забуяння Макарівської громади. Через її село, починаючи з першого дня війни, йшли колони біженців на захід. А 4 березня залишила рідну домівку і вона сама. Причому не встигнувши нічого з собою взяти – її буквально зняли з велосипеда та посадили у машину до Рівного. Далі були Хмельницький та Вінниця, а в Забуянні тим часом точилися бої, горіли хати. Дім Людмили не вцілів, після повернення вона знайшла його розбитим. Нині живе у літній кухні, намагається відновити минуле життя, вірить у перемогу.