Наталія має велику родину. Всі разом вони пережили бойові дії та подальшу окупацію Маріуполя. Виживали у своєму будинку. Наталія з донькою в перші дні повномасштабного вторгнення запаслися продуктами і згодом готували не лише для себе, а й для родичів та сусідів. Під вибухами ходили годувати їх. Якось потрапили під мінометний обстріл. Наталії осколком пробило щелепу. Через вибухову хвилю вона тепер не бачить на одне око і погано чує.

У Маріуполі відбувалося суцільне пекло. Окупанти обстрілами знищували цілі вулиці. На дорогах лежали трупи, їх розшматовували собаки.

Її доньку окупанти змусили працювати у них прибиральницею. Після тортур та розстрілів їй доводилося мити приміщення. Через те, що сім'я мала родичів військовослужбовців, їхні життя були у небезпеці. Тому вирішили виїжджати якнайшвидше.