Ми виїжджали з мамою з міста під обстрілами. Батько військовий, прикордонник. Спочатку жили у Хмельницькому у родичів. Потім батька поранило і ми переїхали до Києва, тому що його поклали тут у лукарню. Наразі вчуся тут у школі, мене добре зустріли, знайшла нових друзів. Але дуже сумую за своєю домівкою.

Найважче - це поранення батька, втрата домівки, втрата знайомих на війні. Дуже сумую за своїми родичами та друзями.