День, коли почалася повномасштабна війна, Дмитро пам’ятає до найменших деталей. Він якраз збирався в коледж, як почув страшну звістку. Родина спершу сховалася в селі на Київщині, але коли ворог наблизився, мусили тікати через заміновані поля - просто під час танкового бою. Два роки Дмитро прожив у Нідерландах, та весь цей час тужив за домом. Його місце підтримки в Києві - Центр для людей із функціональними обмеженнями. Там він разом із друзями плете сітки, робить окопні свічки й мріє про головне - зустріти перемогу в Україні.